Кэп!
Мне просто вставило офигенно, когда я решил заколоть мефедрон. Я понял, что меня тянет на новые ощущения, и это время для экспериментов, дружище. Я решил пойти на охоту в индейском стиле, с топором на уток.
Вот, значит, думаю я себе: "Братишка, давно уже не кайфанул старой доброй маконгой, а это же old school! На маконгу вдуться - это как вспомнить все заветные моменты юности". Но потом я уловил железный запах приключений, и мой мозг кричал: "Геру, геру! Нам нужен героин, чтобы окунуться в море эйфории".
Итак, друзья, я отправился на поиски этих желанных закладок наркотиков. Они давно уже стали моими верными спутниками в этом мире безумия. Попав на конспиративной вечеринке, я обнаружил старого приятеля, который был готов поделиться сокровищем - оксибутиратом. Не смотря на то, что это не мой фетиш, я обрадовался возможности попробовать что-то новое. Ведь кто не рискует, тот не пьет шампанское!
Получив запретный пакетик, я с нетерпением вставил его в свою карманную аптечку, готовый отправиться в свою зверскую охоту. Да, я понимаю насколько это безумное занятие, но как-то захотелось парить в своих мечтах на границе сумасшествия и реальности.
Настал долгожданный момент. Я облачился в камуфляж и накинул на себя индейскую повязку, чтобы в полной мере ощутить близость природы. Мой топор-компаньон ждал своего часа, словно голодный хищник. Такие моменты - истинное блаженство для адреналиновых наркофанатов, таких как я.
Вступив в борьбу с природой, я медленно скользил по воде в зовущей меня лодке, как истинный индеец. Три раза пришлось переправиться через реку, прежде чем найти подходящую зону для охоты. Вскоре, я заметил некую дикую утку, которая смело красовалась на поверхности воды. В мгновение ока, топор был готов и я нанес удар, как настоящий воин.
Увы, утка оказалась слишком хитрой и смазанной. Она смогла увернуться от моего удара. Но я не отчаивался, братишка! Поединок прокачал мои нервы и адреналин кипел в жилах.
Продолжая свою охоту, я заметил, что это только начало. Мир заколоченных наркотиками снов стал для меня настоящим лабиринтом. Я попал в водоворот дурманящих эмоций, и это было просто феерично!
И вот, спустя долгие часы поединка с уткой, я понял, что необычные ощущения били слишком сильно по моей голове. Я не мог допустить поражения и впал в состояние безумия. В моей голове смешались эффекты наркотиков: оксибутират, героин, мефедрон.
Когда я поднял топор, чтобы нанести финальный удар, внезапно наступило эпическое затишье. Возникло ощущение, что все замирает вокруг. В этот момент я осознал, что весь этот путь, весь этот кипящий коктейль эмоций, привел меня не к поражению утки, а к победе над собой.
Я понял, что охота в индейском стиле с топором на уток - это не только настоящий вызов, но и возможность открыть для себя новые грани своей сущности.
Так что, друзья мои, прошу вас не искать оправданий в поиске адреналина. Жизнь - это самая настоящая охота, и мы все индейцы самих себя. Больше не ловите закладки в подворотнях, больше не топорщитесь в поисках экстремальных ощущений. Поверьте мне, истинное блаженство и счастье находятся рядом, достаточно лишь обратить внимание на свое внутреннее "я".
Але, дорогі друзі, сьогодні я розповім вам дуже веселу історію про те, як я купила собі закладку, а потім вирішила відвідати зоопарк. Все почалось звичайно - я була в надзвичайно поганому настрої і вирішила заправити свого бенза з допомогою метадону. Так, так, саме так, світ моїх думок був заправлений цими бодрящими речовинами.
Так я і вирушила в наш справжній марафон, де кожна мить життя виглядала яскравою і незабутньою. Хаднаш, хаднаш, і я була в зоопарку. Зі сміливістю наркотично поправлених самураїв, я увійшла в вольєр левів. І що ви думаєте? Я зустріла там нашого короля джунглів - справжнього лева. Він дивився на мене сердечними, видурієвими очима.
І тут я зрозуміла, що моя закладка запрацювала на всю котушку. Я почала розмахувати руками як кристал гейзеру, бо чомусь в цей момент мені здавалося, що я можу покорити світ.
Танець перед левом був настільки вразливим, він був як музика, яку чуло тільки двоє - я сама і лев. І наша поєднана харизма створила щось неповторне, намагаючись злитися в єдине ціле. Так, я думала, що ми стали друзями.
Хах, але моя уява наркотичної дійсності розтріскалася, коли лев здер з мене шматок одягу і накинувся на мене.
Це було все, на що вистачило мені моєї закладки - на страх перед цим величним мамонтом лісових просторів. Я хотіла зробити щось незвичне, але вийшло все зовсім не так, як я планувала. Я розвернулася та побігла, як нещасний турист, якому платять за рекламу в обіймах льва.
Але мені довелося наркотично поправитися, щоб залишитися в живих. І коли я побачила цю сипучу картишку з кристалами - моє серце задрожало від радості. Я мала нову спробу, щоб звільнити себе від цього нелюдського лева. Я підійшла до клітки, витягнула руку та гаманця, а моя рука тремтіла, немов листок на вітрі.
Але тут я почула голос того, хто знає все про кристали і наркотичну залежність. "Стоп, наркомане комік! Чи ти справді думаєш, що тобі буде краще, якщо ти зануритися в цю бездонну прірву наркотиків? Це не виходить, нехай цей лев лишиться левом". Авдій підійшов до мене та відітнув мене зі світу наркотиків.
Та я повинен сказати, що він був правий. Ці наркотики - це не все в житті. Вони можуть зруйнувати все, що ти маєш. І навіть як комік наркоман, я повинен знати цю правду.
Отже, дорогі друзі, нехай ця історія буде нагадуванням для вас - не втягуйтесь в бліскучі примари наркотичної залежності. Життя - це запах квітів, гучний сміх друзів та радість простих речей. Не витрачайте свої дні на гамання кристалів та боротьбу з левами. Ви заслуговуєте на краще, ви заслуговуєте на життя, яке переповнюється насолодою та щастям!
Так що, хлопці, забули про лева, закиньте свої закладки, віддайте бензу назад наркотикам і відправляйтесь гамати в своєму віртуальному світі. Бо тільки так ви можете знайти себе та своє щастя. Гарного всім дня, друзі!